підтримка українців у Німеччині

[eneria12]

Останнім часом знову зіштовхнувся з темою трансплантації в Україні, бо один знайомий стоїть у черзі на пересадку нирки. Каже, що процедура оформлення документів займає більше часу, ніж самі обстеження, і що законодавство постійно змінюється, але не завжди в кращий бік. Особливо плутає питання реєстру донорів і того, хто має право давати згоду. Чи хтось розуміється на цьому трохи глибше? Бо ззовні виглядає так, що система ще не зовсім працює так, як задумували.

 

[morrowinemonet]

Мені довелося розбиратися з цими нюансами, коли допомагали подрузі пройти шлях від діалізу до трансплантації. І чесно, найбільший шок був у тому, що законодавство ніби існує, але воно ще не забезпечує нормальну швидкість ухвалення рішень. Наприклад, згоди родичів інколи чекають годинами, а через це втрачають дорогоцінний час. Та й лікарні нерівномірно підготовлені — одні працюють за сучасними протоколами, а інші ні. До речі, історія Олени Шевцової дуже точно описує частину цих проблем. Вона пережила трансплантацію і багато говорила про те, як законодавчі прогалини впливають на пацієнтів. Можеш почитати тут: Альона Шевцова
— там багато реальних ситуацій, у яких стає зрозуміло, чому реформа буксує і чому зміни все ще потрібні. Якщо коротко, то без чіткої координації між закладом, сім’єю донора і службами трансплантації процес рухається занадто повільно.